🔸Дитина з викличною поведінкою НЕ МОЖЕ її контролювати. Це не хвороба (бо вона не лікується). Це розлад, який можна лише корегувати. І ми, дорослі, можемо корегувати цю поведінку, створивши дитині таку атмосферу, де їй "не буде сенсу" проявляти свою викличну поведінку. 

🔸Робота з викличною поведінкою базується на тому, що діти її демонструють за невміння у конструктивний спосіб виразити свої потреби чи уникнути небажаної ситуації. Тому роботу з такою поведінкою починають з визначення причин, які викликають подібну поведінку:

• в який час доби вона відбувається?

• в якому оточенні?

• які події передували?

• які події йдуть після?

• при яких людях це відбувається? після яких слів - і т.д. 

Спостереження та фіксація такої поведінки в щоденнику допомагає виявити певні закономірності, які одразу можуть бути неочевидні.

Наприклад, дитина йде в рознос на уроці фізкультури або на уроці певної вчительки. У першому випадку може йтися про гіперчутливість дитини, яка має сенсорне перевантаження в умовах, коли дуже шумно, жарко і всі кричать. У іншому випадку підходи вчительки можуть провокувати зрив.

🔸Наступний крок, після визначення обставин та тригерів викличної поведінки - аналіз що саме дитина хоче цією поведінкою сказати:

• Це для привернення уваги?

• Це щоб від когось/чогось втекти чи уникнути чогось/когось?

• Це щоб отримати щось дуже суттєве для дитини?

• Це для того, щоб задовольнити чуттєву потребу?

Коли ви розумієте, які передумови викличної поведінки і для чого її вам демонструють, ви можете йти на випередження. 

Наприклад, якщо дитина казиться, бо не хоче вдягати шерстяні штани, можливо варто їй змінити матеріал штанів. Відрізати бірки. Дати змогу носити щось дуже м'яке і таке що не стикає. Причиною такої поведінки може бути гіперчутливість шкіри.

Якщо дитина дуріє від неможливості рухатися - дати порухатись і т.д. Практично на кожен тригер можна знайти спосіб його уникнути чи дати йому раду.

🔸Наступний крок - підкріплення позитивної поведінки. Це є дуже важливий момент. Адже надмірна негативність і покарання ПРОВОКУЮТЬ викличну поведінку. Якщо дитина чує тільки критику щодо того, що вона робить, зате, коли вона поводиться нормально, то ніхто цього не помічає - дитина починає шукати вашої уваги негативною поведінкою. 

🔸Похвала та винагорода навіть за те, що для інших дітей є нормою - наш шлях до успіху.